В німецьких та українських ЗМІ активно обговорюється можливе звернення української влади до чоловіків призовного віку, які проживають у Німеччині. Приводом стала заява федерального міністра закордонних справ Німеччини Йоганна Вадефуля (Johann Wadephul, CDU).
Що сказав Вадефуль
Вона прозвучала в інтерв’ю журналісту Паулю Ронцгаймеру. Випуск подкасту Ronzheimer був опублікований 9 вересня 2026 року.
Вадефуль заявив:
«Ми ж знаємо, хто тут проживає, хто, наприклад, отримує соціальні виплати, хто тут зареєстрований і хто має статус перебування».
За словами Вадефуля, німецькі органи мають дані, які дають змогу встановити цих чоловіків. Він припустив, що український уряд міг би письмово звернутися до них у зв’язку з можливим призовом на службу.
Вадефуль додав:
«Я вважаю, що це питання можна і необхідно виносити на обговорення». Водночас повернення чоловіків до України, за словами міністра, має відбуватися «без примусу» (ohne Zwang).
Чому заява ≠ правова підстава
Отже, зазначимо, що це важлива заява чинного міністра закордонних справ Німеччини. Однак із юридичного погляду можлива реалізація такої ініціативи значно складніша, ніж може здатися з публічної заяви.
Сама заява міністра не означає, що уряд уже ухвалив рішення про передачу даних, і не є самостійною правовою підставою для такої передачі.
Які дані можуть бути задіяні
У заяві йдеться про три основні групи відомостей:
- Реєстраційні дані (Meldeadaten), хто де зареєстрований — це відомства реєстрації населення (Einwohnermeldeamt).
- Дані про статус перебування (інформація про вид на проживання (Aufenthaltstitel) — у відомствах у справах іноземців (Ausländerbehörde)).
- Дані про соціальні виплати (відомості про отримання грошової допомоги — у Jobcenter, Sozialamt, Familienkasse тощо).
Ці дані зберігаються в різних державних органах і підпорядковуються різним правовим режимам, тому їх обробка та передача допустимі лише за наявності чіткої правової підстави.
Чому потрібна нова правова база
Будь-яка передача персональних даних за межі ЄС (зокрема в Україну) регулюється GDPR і німецьким національним законодавством.
Для реалізації такої пропозиції необхідно визначити:
- компетентні відомства;
- правову підставу для обробки та передачі даних Україні;
- допустимий обсяг відомостей;
- цілі та коло одержувачів;
- строки зберігання;
- гарантії дотримання принципу цільового використання.
Тому політична заява сама по собі не створює автоматичного механізму передачі даних.
Що це означає зараз для українських чоловіків у Німеччині
Станом на вересень 2026 року офіційного механізму масової передачі даних українських чоловіків призовного віку для призову немає.
Заява міністра може стати підґрунтям для майбутніх законодавчих або міжурядових кроків, але це вимагатиме часу й додаткових рішень на рівні уряду й парламенту.
Поки що повернення до України, за словами самого Вадефуля, має відбуватися без примусу.
Що далі: можливі сценарії
Залежно від політичних рішень, події можуть розвиватися за одним із таких сценаріїв:
- підготовка законопроєкту або урядової ініціативи для створення правової бази;
- укладення міжурядової угоди між Німеччиною та Україною про обмін даними у конкретній сфері;
- пілотний обмін обмеженим обсягом даних для певної мети;
- або ж заява залишиться лише політичним сигналом без подальшої реалізації.
Тому варто стежити за офіційними повідомленнями МЗС Німеччини, МЗС України та уповноважених органів із захисту даних.
Авторське опрацювання та правовий коментар: Жанна Пустовіт
Матеріал підготовлений на підставі оригінального інтерв’ю Йоганна Вадефуля в подкасті Ronzheimer та публікації Deutsche Welle.
Оригінальне інтерв’ю: подкаст Ronzheimer
Інші публікації
Де краще розлучатись українцям: в Україні чи в Німеччині?
Усі українські чоловіки повинні залишити Німеччину»: гучний заголовок чи юридична реальність?
Тимчасовий захист українців у ЄС продовжено до 2028 року
Спрощений обмін українських посвідчень водіїв у Німеччині