Український адвокат у Німеччині – Жанна Пустовіт

Усі українські чоловіки повинні залишити Німеччину»: гучний заголовок чи юридична реальність?

Чи повинні українські чоловіки залишити Німеччину після заяв Александера Добріндта? Юридичний аналіз заяв міністра, пропозиції Єврокомісії та чинних правил тимчасового захисту.
Від Zhanna PustovitОприлюднено Опубліковано в Законодавство Німеччини, Корисне

У соціальних мережах активно поширюється інформація про те, що після заяв Федерального міністра внутрішніх справ Німеччини нібито всі українські чоловіки призовного віку повинні будуть залишити країну. Що насправді сказав Добріндт?

Такі заголовки швидко набирають перегляди, однак вони суттєво спрощують і нерідко спотворюють зміст заяв Федерального міністра внутрішніх справ Німеччини Александера Добріндта (Alexander Dobrindt).

Ми, як адвокати, пропонуємо не піддаватися інформаційному ажіотажу, а розібратися, що саме сказав Александер Добріндт, кого можуть стосуватися можливі зміни та чи існує сьогодні рішення про припинення тимчасового захисту для українських чоловіків.

Спойлер: твердження про те, що всі українські чоловіки повинні залишити Німеччину, не відповідає чинному правовому регулюванню.

Що саме сказав Добріндт?

В інтерв’ю виданню Welt am Sonntag федеральний міністр внутрішніх справ заявив:

„Flucht vor Wehrpflicht ist kein Asylgrund.“

Українською:

«Втеча від військового обов’язку сама по собі не є підставою для надання притулку».

Це твердження стосується насамперед права на притулок (Asylrecht).

Водночас правове становище більшості українців у Німеччині є іншим. Вони перебувають у країні не на підставі індивідуально наданого притулку, а відповідно до механізму тимчасового захисту, який було запроваджено рішенням Європейського Союзу після початку повномасштабної війни.

Саме тому оцінювати правові наслідки заяв міністра необхідно з урахуванням правил, що регулюють тимчасовий захист, а не лише законодавства про надання притулку.

Ще 4 червня 2026 року, коментуючи можливі зміни, Александер Добріндт також заявив:

„Personen im wehrfähigen Alter werden nicht mehr Teil der Massenzustromsrichtlinie sein.“

Українською:

«Особи призовного віку більше не будуть охоплюватися Директивою про масовий наплив».

Водночас у матеріалі WELT прямо зазначалося, що, на думку міністра, чоловіки призовного віку надалі повинні проходити індивідуальну перевірку. Це не є тотожним твердженню про автоматичне припинення тимчасового захисту або позбавлення права на перебування всіх українських чоловіків, які вже законно проживають у Німеччині.

Чому Добріндт порівняв українців із сирійцями?

Міністр звернув увагу на те, що йдеться про різні правові механізми надання захисту.

Громадяни Сирії, як правило, отримували міжнародний захист після індивідуального розгляду їхніх заяв про надання притулку. Компетентні органи оцінювали обставини кожної конкретної справи та встановлювали, чи існують передбачені законом підстави для надання такого захисту.

Натомість для українців після початку повномасштабної війни Європейський Союз активував механізм колективного тимчасового захисту. Він дозволяє особам, які підпадають під визначені категорії, отримувати право на перебування без проходження повної індивідуальної процедури розгляду заяви про надання притулку.

Саме можливість автоматичного поширення цього механізму на новоприбулих чоловіків призовного віку і стала предметом політичної дискусії.

Чого міністр не говорив?

Із заяв Александера Добріндта не випливає, що:

  • усі українські чоловіки повинні негайно залишити Німеччину;
  • усіх чоловіків автоматично позбавлять дозволу на проживання, виданого на підставі § 24 AufenthG;
  • усі вже надані дозволи на проживання будуть масово анульовані;
  • усіх українських чоловіків автоматично депортують до України.

Позиція федерального міністра стосується насамперед можливого обмеження автоматичного надання тимчасового захисту окремим категоріям новоприбулих осіб та переходу до індивідуальної оцінки підстав їхнього перебування.

Що передбачає пропозиція Європейської комісії?

26 червня 2026 року Європейська комісія запропонувала продовжити механізм тимчасового захисту для осіб, які залишили Україну через війну, ще на один рік — до 4 березня 2028 року.

Одночасно Комісія запропонувала новий підхід, відповідно до якого, як правило, тимчасовий захист не повинен надаватися новим заявникам, які після набрання відповідним рішенням чинності не зможуть підтвердити законність свого виїзду з України з урахуванням виконання військового обов’язку.

Це формулювання має принципове значення.

  1. Пропозиція стосується нових заявників, а не українців, які вже законно перебувають у Німеччині та користуються тимчасовим захистом.
  2. У документі використано формулювання «як правило», що не встановлює абсолютної та безумовної заборони, а передбачає можливість індивідуальної правової оцінки конкретної ситуації.
  3. Питання стосується виключно механізму тимчасового захисту. Особа може мати й інші законні підстави для перебування в Німеччині, зокрема роботу, навчання, возз’єднання сім’ї, гуманітарні підстави або інші форми міжнародного захисту.

Що вирішили держави ЄС?

15 липня 2026 року держави — члени Європейського Союзу політично погодили продовження механізму тимчасового захисту до 4 березня 2028 року.

Рада Європейського Союзу наголосила, що продовження тимчасового захисту має забезпечити стабільність і правову визначеність для осіб, які вже знайшли безпеку в державах ЄС. Водночас було зазначено, що подальший розвиток механізму повинен враховувати й законні оборонні потреби України.

Водночас процедура розгляду пропозиції COM(2026) 345 final у системі EUR-Lex наразі триває. Саме тому важливо розрізняти політичне погодження держав-членів, законодавчу пропозицію Європейської комісії та остаточне юридичне оформлення відповідного рішення.

Чи повинні українські чоловіки, які вже проживають у Німеччині, залишити країну?

Ні. Станом на сьогодні відсутнє рішення, відповідно до якого всі українські чоловіки призовного віку повинні залишити Німеччину.

Так само відсутнє загальне рішення про автоматичне припинення вже наданого тимчасового захисту або автоматичне анулювання дозволів на проживання, виданих на підставі § 24 AufenthG.

Заяви федерального міністра, пропозиція Європейської комісії, політичне погодження держав Європейського Союзу та чинне законодавство — це різні юридичні категорії, які не можна ототожнювати.

Навіть якщо в майбутньому конкретна особа не підпадатиме під механізм тимчасового захисту, це саме по собі ще не означає обов’язку залишити Німеччину. Такий обов’язок може виникнути лише за відсутності будь-яких інших законних підстав для перебування.

Висновок

Заяви Александера Добріндта свідчать про намір переглянути підхід до автоматичного надання тимчасового захисту окремим категоріям новоприбулих українських чоловіків і перейти до індивідуальної оцінки підстав їхнього перебування.

Водночас твердження про те, що «усіх українських чоловіків змусять залишити Німеччину», не відповідає ані змісту заяв федерального міністра, ані чинному правовому регулюванню.

Поки соціальні мережі змагаються за увагу читачів, варто розрізняти політичні заяви, законодавчі пропозиції та правові норми, які вже набрали чинності. Лише такий підхід дозволяє правильно оцінювати свої права та обов’язки.

Джерела

© Жанна Пустовіт, Колегія адвокатів KRIMHAND. Усі права захищені.

Усі українські чоловіки повинні залишити Німеччину»: гучний заголовок чи юридична реальність?

Залишити відповідь

Прокрутка вгору